Я РОДИЛАСЬ В НЕВЕРУЮЩЕЙ СЕМЬЕ И БОГА С ЮНОСТИ НЕ ЗНАЛА Я
ОТЕЦ БЫЛ ПРОСТО АТЕИСТОМ ,А МАМА ЧЛЕНОМ ПАРТИИ БЫЛА
А МНЕ ЧЕГО-ТО В ЖИЗНИ НЕ ХВАТАЛО, НИКАК ПОНЯТЬ ТОГДА Я НЕ МОГЛА
КАК МОЖНО ВЕРИТЬ В ТО, ЧЕГО НЕ ВИДИШЬ,ПОКУДА С ГОСПОДОМ НЕ ПОВСТРЕЧАЛАСЬ Я
И КАК УМЕЛА, ТАК ЕГО ИСКАЛА ,В КОСТЕЛЕ, ЦЕРКВИ, НИКОГО ТАМ НЕ НАШЛА
НО ВОТ ОДНАЖДЫ В ДОМ МОЛИТВЫ Я ПОПАЛА И ВОСПЫЛАЛА ГОСПОДОМ ДУША
КРЕЩЕНИЕ ДУХОМ, ВОДНОЕ КРЕЩЕНИЕ И ВСЯКИЙ РАЗ, КОГДА БЫЛА ОДНА
Я ДУХ СВЯТОЙ НА ПРОЧНОСТЬ ПРОВЕРЯЛА,БОЯЛАСЬ, ВДРУГ ЯЗЫК ИНОЙ ЗАБЫЛА Я
И ПОНЕМНОГУ В ВЕРЕ ВОЗРАСТАЯ , МОЛИЛАСЬ ГОСПОДУ ЗА БЛИЗКИХ И РОДНЫХ
И НА КОЛЕНИ КАЖДЫЙ ДЕНЬ СКЛОНЯЯСЬ В СЛЕЗАХ ПРОСИЛА ВНОВЬ СПАСЕНИЕ ДЛЯ НИХ
ГОСПОДЬ ЖЕ ВЕЛ СВОЕЮ КРЕПКОЮ РУКОЮ КОГДА УЖ НЕ ХВАТАЛО СИЛ ИДТИ
ОН НЕС МЕНЯ ЛЮБЯ ПЕРЕД СОБОЮ ЗАБОТИЛСЯ, ЧТО Б НЕ СОШЛА Я С ВЕРНОГО ПУТИ
НО К ПОКАЯНИЮ РОДНЫЕ НЕ СПЕШИЛИ, А Я НЕ ПОНИМАЛА, КАК ЖЕ ТАК?
ВЕДЬ С ВЕРОЙ ИСКРЕННЕ МОЛИЛАСЬ, КАК БИБЛИЯ УЧИЛА, ТАК ЧТО ЖЕ БОГ НЕ СЛЫШИТ ИЛИ КАК?
НЕ ЗНАЛА ЧТО ДАВНО ИДЕТ РАБОТА ГОСПОДЬ ЛИШЬ МОЮ ВЕРУ ПРОВЕРЯЛ
О КАЖДОМ У НЕГО СВОЯ ЗАБОТА ,НО ПРЕЖДЕ ЧЕМ РОДНЫХ, МЕНЯ ОН ОЧИЩАЛ
И ВОТ О РАДОСТЬ, СЛЕЗЫ ЛЬЮТСЯ С ГЛАЗ ПОТОКОМ ПЕРЕДО МНОЮ МОЙ СУПРУГ И СЫН
ПРЕДСТАЛИ В ПОКАЯНИИ ПРЕД БОГОМ. ВЕЛИК ГОСПОДЬ, НА СВЕТЕ ОН ОДИН!
МОЛИТЕСЬ ЗА СВОИХ РОДНЫХ И БЛИЗКИХ, МОЛИТЕСЬ НЕУСТАННО, ВСЕЙ ДУШОЙ
ГОСПОДЬ ВСЕ ТОТ ЖЕ, ЧТО И ПРЕЖДЕ, ОН ЖДЕТ, ОН СЛЫШИТ, ОН ВСЕГДА С ТОБОЙ
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.