Спокій – найцінніше у земній дорозі,
Спокій – це блаженство серця і душі.
В радості та смутку, горі та тривозі
Спокій духа – щастя Божого ключі.
Зберігати спокій в світі дуже важко.
Все шумить вирує, злиться і кипить…
Подивіться в бурю на маленьку пташку,
Як вона спокійно на гіллі сидить!
Знає: темна хмара, вітер, дощ – із неба
Сонце не погасло: світить, пестить, є!
В зливах, бурях, грозах також є потреба –
Після них земля нам щедрий плід дає.
Пам’ятаймо: хмара всіх страждань пропасна,
Хоч велика й темна, й небо закрива.
І гроза життєва теж короткочасна –
Дух Святий у горі душу зігріва.
Все бо – з волі Неба. Все-усе за планом.
Спокій, повний спокій – він перемага.
Бог – живий, і вірним світлу вічність дано.
Мить, година, днина кожна дорога!
Лидия Гапонюк,
Турция, Стамбул
Пишу стихи, прозу. Родилась в Украине, живу в Стамбуле.
Прочитано 1659 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
